Психолог Дячишин Оксана Василівна
ПОСАДОВІ ОБОВ’ЯЗКИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА
Організовує:
психологічне діагностування учнів школи;
сталу систему психологічної освіти вчителів;
проведення психолого-корекційної роботи з учнями;
допомогу педагогічним працівникам в опануванні й розробці інноваційних програм і технологій, консультує з питань психологічних аспектів розвитку, навчання, виховання учнів;
просвітницьку роботу для батьків, приймає батьків (осіб, що її замінюють) з питань організації виховного процесу;
психолого-педагогічну діагностику готовності дитини до навчання в період її переходу з однієї вікової групи до іншої, допомагає у виборі навчального закладу згідно з рівнем психічного розвитку дитини;
психологічну експертизу і психолого-педагогічну корекцію девіантної поведінки неповнолітніх.
Сприяє:
пошуку, відбору, розвитку обдарованих дітей;
вибору підлітками професій з урахуванням їхніх ціннісних орієнтацій, здібностей, життєвих планів і можливостей, готує учнів до свідомого життя;
формуванню психологічної культури вихованців, учнів, педагогів, батьків;
здійсненню превентивного виховання, профілактики злочинності, алкоголізму і наркоманії, інших узалежнень і шкідливих звичок серед підлітків;
забезпеченню здоров’я і безпеки довірених йому учнів; дотримується норм і правил охорони праці, техніки безпеки і протипожежного захисту;
підвищенню свого кваліфікаційного рівня.
Бере участь:
в організації, плануванні навчально-виховної роботи, режимі навчальної діяльності дітей та учнів в залежності від вікових особливостей і стану здоров’я, спрямованих на забезпечення відповідних умов для їх розвитку;
в роботі педагогічної ради, підготовці та проведенні атестації педагогічних працівників школи, проведенні семінарів та засідань методичних об’єднань;
у розробці навчальних планів, програм, посібників, методичних рекомендацій, вносить пропозиції щодо вдосконалення виховного процесу;
у формуванні та комплектуванні груп і класів дітей і учнів за індивідуальними показниками з метою диференційованого навчання та виховання;
в роботі комісії з питань соціально-правового захисту дітей;
в проходженні періодичного безкоштовного медичного обстеження.
Має право на:
самостійний вибір пріоритетних напрямів роботи, співвідношення різних видів робіт з огляду на потреби школи;
спеціальний кабінет, забезпечений методичним, матеріальним обладнанням;
захист професійної честі й гідності;
ознайомлення зі скаргами та іншими документами, що містять оцінку його роботи, надання щодо них пояснень;
захист своїх інтересів самостійно і/чи через представника, в тому числі адвоката, у випадку дисциплінарного чи службового розслідування, пов'язаного з порушенням педагогом норм професійної етики;
конфіденційність дисциплінарного (службового) розслідування, за винятком випадків, передбачених законом;
підвищення кваліфікації;
проходження атестації на добровільній основі на відповідну кваліфікаційну категорію.
Контролює:
перехідні, переломні, кризові моменти у фізичному і психічному розвитку дітей та підлітків.
Розробляє:
річний, тижневий план роботи, затверджений директором і узгоджений з Центром практичної психології та соціальної роботи.
та впроваджує розвивальні, корекційні програми навчально-виховної діяльності з урахуванням індивідуальних, статевих, вікових особливостей різних категорій.
Забезпечує:
своєчасне складання встановленої звітної документації;
зв’язки школи із іншими закладами позашкільної освіти дітей, іншими організаціями для спільної діяльності з питань розвитку учнів;
своєчасне подання директору школи і до центру професійного підпорядкування річний звіту про свою роботу.
Керується:
у своїй діяльності Законами України з питань освіти. Положенням про психологічну службу в системі освіти України, наказами органів управління освітою всіх рівнів;
Отримує:
від адміністрації школи інформацію нормативно-правового і організаційно-методичного характеру, ознайомлюється під розписку з відповідними документами.
Погоджує:
свою роботу з директором школи. Професійно підпорядкований психологічному центру міста, області.
ЕТИЧНИЙ КОДЕКС ПСИХОЛОГА
Даний кодекс являє собою сукупність етичних норм, правил поведінки, що склалися у психологічному співтоваристві й регулюють його життєдіяльність. Об’єктом досліджень і впливу психологів є внутрішній світ особистості, тому їхні контакти з іншими людьми повинні бути теплими, доброзичливими, цілющими.
Етичний кодекс сприяє більш успішному здійсненню психологами своєї професійної діяльності. Зокрема, шкільним і вузівським психологам допомагає у підвищенні ефективності навчання і виховання учнів та студентів; психологам у галузі здоров’я – у виконанні функцій, пов’язаних з профілактикою захворювань, лікуванням, реабілітацію пацієнтів, психологам у сфері державного управління – у психологічному забезпеченні загального і галузевого управління.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
КОМПЕТЕНТНІСТЬ
ЗАХИСТ ІНТЕРЕСІВ КЛІЄНТІВ
КОНФІДЕЦІЙНІСТЬ
ЕТИЧНІ ПРАВИЛА ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
КВАЛІФІКОВАНА ПРОПАГАНДА ПСИХОЛОГІЇ
ПРОФЕСІЙНА КООПЕРАЦІЯ
Пятикласник - це:
-людина,якій найбільше хочеться розважатися, не думаючи про майбутьнє;
-дитина, яка вважає себе дорослою, хоча це насправді не так;
-людина ,яка може розуміти оточуючих, зберігати таємниці;
-людина, яка має своє бачення на життя, яке часто не співпадає з баченням батьків.
ВасильСухомлинський
11 листопада 2016 року відбувся психолого-педагогічний консиліум на тему "Адаптація учнів 5 класу до умов навчання середній школі".
Мета консиліуму: "Визначення особливостей розвитку учнів, можливих умов та форм їхнього навчання; виявлення причин проблем,які виникають, знаходження адекватних способів їхнього подолання; визначення рівня адаптації учнів 5 класу до навчання у середній школі".
Завдання консиліуму:
- характер адаптації пятикласників у школі ІІступеня, готовність до продовження навчання у школі ІІступеня;
- соціометричний статус учня;
- визначення рівнів розвитку пізнавальних процесів слухового сприйняття , памяті, мислення й уваги.
- аналіз отриманих результатів;
- здійснення висновків та рекомендцій.
ПЛАН
1.Вступ.( Педагоги визначали мету даного консиліуму, ознайомились з термінами "адаптація", "шкільна адаптація","психологічна адаптація". Що таке молодший шкільний вік 10-11років , які головні завдання розвитку в цей період, що впливає на перехід з дитинства в старшу школі, якої якості набувають нові стосунки з новоприбулими учнями).
2.Характеристика учнів 5 класу. ( Контна Ольга Іванівна (класний керівник) розповіла про мікроклімат класу, навчальні досягнення учнів,про проведену роботу з учнями та майбутню виховну роботу з учнями).
3.Особливості адаптації п'ятикласників до навчання у школі ІІ ступеня. ( Хвоя Ірина Миколаївна (заступник директора з навчально-виховної роботи) розповіла учасникам консиліуму про державний стандарт базової та повної загальної середньої овіти , про відбір предметів. Причини труднощів у навчанні учнів п'ятого класу пов'язані з :
-недоліками навчальної підготовки за нормального та навіть високого рівня мислення й інших пізнавальних процесів у дітей;
-несформованістю необхідних розумових дій та операцій - аналізу, синтезу, поганого мовного розвитку, недоліків уваги та пам'яті;
-особливостями навчальної мотивації підлітків;
-слабкою доцільністю поведінки та діяльності - небажанням змусити себе постійно вчитись.
Також Ірина Миколаївна проаналізувала сенкани учнів 5 клас : учитель ( добрий, мудрий, навчає, виховує, любить, учить і виховує всіх нас, найкраща людина у світі,радіє успіхам, мудрість, цікавий. Рівень розвитку п'ятикласників різний : у одних він відповідає умовам успішності їх подальшого навчання, у інших ледве сягає допустимої межі).
4.Що таке "група ризику"?( Фактори та причини виникнення категорії дітей "групи ризику"; проблема "групи ризику" серед підлітків та етичні норми допомоги дитини).
5. Характеристика проведених діагностик.
6.Психологічні портрети темпераменту. ( Ознайомилися з позитивними та негативними рисами типів темпераменту).
7.Вправа "Долонька позитивних якостей"( Учасники консиліуму відмалювали свою долоньку і на пальцях написали по одній позитивній рисі своїм колегам. Підсумки даної вправи : вчителі обмінялися своїми думками і враженнями, чи відповідають ці риси кожного учасника).
8. Вивчення порад та рекомендацій. Підсумки.В ивчили поради щодо встановлення довіри між проблемним підлітком і класним керівником,щодо спілкувння з дітьми схильними до правопорушень; правила роботи з агресивними дітьми, з підвищеною руховою збудливістю, поради для підвищення мотивації учнів, робота з лівопівкульними та правопівкульними учнями, робота з учнями холериками, сангвініками, меланхоліками та флегматиками. Надані протоколи по проведених діагностиках).
8 листопада 2016року відбувся психолого-педагогічний консиліум на тему"Готовність учнів першого класу до навчання та вступ до школи".
Мета консиліуму : "Допомогти школярам краще і без перешкод адаптуватися до навчально-виховногo процесу у початковій школі»
Завдання,які стояли для учасників консиліуму :
- розвивати навчальну мотивацію та інтереси учнів;
- формувати загально-навчальні навички та уміння;
- допомогти учням подолати дезадаптацію до школи та класу.
План
1. Вступ до школи.
- Готовність до школи, її види.( Вивчили види готовності учнів (педагогічну, психологічну та морфологічну) , як кожний вид повязаний один з одним, та що впилає на розвиток психологічної готовності учнів 1 класу).
- Психологічні особливості дітей 6-го віку.(Вивчили 8 основних психологічних особливостей шистерічок а саме- відчуття та сприйняття, увага, память та уява, мислення, мовлення,воля).
- Труднощі навчання і виховання першокласників та шляхи їх подолання.(Підчас консиліуму були виявлені труднощі навчання учнів - це неуважність, непосидічусть, не може одразу зрозуміти пояснення,неохайне ведення зошита,будь-яке завдання необхідно повторити кілька разів, перш ніж учень почне його виконувати, погано орієнтується в зошиті, підносить руку, а замість відповіді мовчить, постійно відволікається на уроках , грається та їсть, боїться опитування вчителя, підчас уроку виходить ідовго не повертається. виявили причини таких труднощів, вивчили рекомендації як працювати з такими дітьми та як подолати такі труднощі.)
2. Дезадаптація дітей в умовах школи. ( Для вчителів 1 класу була надана інформація про : що таке шкільна дезадаптація, причини виникнення шкільної дезадаптації, види та профілактика шкільної дезадаптації).
3. Методичні рекомендації для педагогічного коллективу.(Для педагогічного колективу були розроблені поради та рекомендації як правильно та успішно створити такі умови , щоб учні почували себе комфортно у класі, був позитивний клімат та як виховувати в учнів відповідальність за свої вчинки).
4. Характеристика діагностик проведених у 1класі. (Методика для визначення рівня розвитку уваги"Графічний диктант", методика для визначення рівня розвитку уяви "Незакінчені лінії", методика для визначення рівня розвитку логіки "Знайди пару", експрес - методика для визначення рівня інтелектуального розвитку ).
5. Поради практичного психолога батькам.(Для батьків були розроблені певні загальні поради, які в подальшому будуть використовуватися на батьківських зборах, а також будуть розроблятися індивідуальні поради для кожного особисто).
6. Підсумки. ( Прийняли певне спільне рішення щодо проведення батьківських зборів, надання батькам індивідуальних консультацій та порад).
Передіть за посиланням http://www.credo-ua.org/2016/09/165307 "Чому не варто бити дитину"
Перейдіть за посиланнням http://childdevelop.com.ua/articles/school/38/ "Як налагодити стосунки з учителем вашої дитини"
Іще одне цікаве посилання http://childdevelop.com.ua/articles/upbring/35/ "Як навчити дитину моральної поведінки"
Дієві методи припинення дитячої істерики
Перелічені можливі способи реакції дорослого на істерику дитини. Маленькі діти не завжди вміють і хочуть контролювати свої емоції, особливо в ті моменти, коли їм дуже сильно щось потрібно. Навіть найспокійніша і найслухняніша дитина хоч раз у житті вчиняла істерику. Батьків в таких ситуаціях охоплюють найрізноманітніші почуття: від роздратування до сорому. Є кілька дієвих способів припинення цієї неприємної для всіх учасників ситуації.
1. Відволікаючий маневр
Полягає в перемиканні уваги з плачу на будь-яку дію. Це повинно бути щось, що з великою часткою ймовірності зацікавить дитину: «Дивися, який котик гарний!», «Ой, у мене гудзик розстебнувся. Допоможи мені застебнути його, будь ласка!», «Ходімо швидше додому, подивимося, що тобі зайчик приніс». Крім спонукання до дії, допомагають прості запитання, на які дитина легко може відповісти: «А де твоя ніжка, покажи мені!», «Ого, яка в тебе машинка! Тобі її бабуся подарувала? А де у машинки коліщатка?». Цей спосіб спрацьовує практично безвідмовно, особливо з дітьми, які рідко вередують. Важливо говорити спокійним голосом, висловлюючи щире зацікавлення.
2. Граємо на цікавості
Сісти неподалік від дитини, яка кричить чи вередує, і почати викладати вміст шафки, сумочки, ящика столу, промовляючи дії вголос: «Так, а що тут у нас? Якась кришечка цікава. А ось якісь ключики. А для чого ж вони? А ось це що? Я навіть не знаю, навіщо це потрібно». Поступово малюк почне сприймати ваші запитання, і цікавість переважить бажання вередувати. Більш ефективним такий спосіб припинення істерики буде вдома. На вулиці або в магазині розіграти таку сценку буде складніше.
3. Спільна діяльність
Зацікавити спільним приготуванням чогось смачненького або будь-якою іншою спільною діяльністю. Це має бути щось таке, що дитина любить і в чому може взяти посильну участь. Можна сказати: «Я, до речі, збиралася зробити млинці і думала, що ти мені допоможеш. Що ж мені тепер робити? Адже ти плачеш. Напевно, треба піти, покликати в помічники сусідського хлопчика». Теж дуже дієвий метод, оскільки діти дуже ревниво ставляться до своїх батьків.
4. Метод ігнорування
Полягає в повній незворушності дорослого. Ніяких відволікаючих слів та умовлянь, а навпаки варто робити вигляд ніби дитини взагалі немає поруч. Щоб не зірватися і не звертати уваги на маленьку капризулю, потрібно відволікти самого себе від дитячого плачу чи істерики: займатися домашніми справами, завести розмову із «сусідами» на дитячому майданчику, подумки рахувати до ста, якщо справа відбувається дорогою додому. Це досить непростий спосіб, особливо якщо сльози і крики повторюються регулярно.
5. Лагідні обійми
Обійміть малюка, якщо він плаче, і легенько його похитуйте, погладжуючи по голівці. Дайте відчути дитині, що ви любите її і вам шкода, що вона так плаче. Навіть найсильніша дитяча істерика поступово закінчується, якщо дитина почуває себе комфортно і у безпеці. Кожна істерика - це великий стрес і для батьків, і для дитини. Щоб звести до мінімуму кількість таких ситуацій, навчіться помічати і пригнічувати каприз, як тільки він зароджується.
Також важливо чітко відокремлювати об'єктивні причини виникнення істерики у дитини і відповідно до цього використовувати той чи інший метод. Будьте уважні до своєї дитини, встановлюйте та додержуйтесь власних та зрозумілих дитині правил, тоді вам не доведеться використовувати перераховані вище методи.